Біологія та екологія

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ВНУТРІШНЬОПЕЧІНКОВИХ ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ ТРАВОЇДНИХ ССАВЦІВ

D. Dubinin — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

Патологія органів гепатобіліарної системи, що зустрічається в людей у вигляді холециститу калькулюзного і некалькулюзного, холангіти різної етіології та інші захворювання жовчовидільної системи займають одне з перших місць оперативних втручань на органах черевної порожнини.

Серед працездатного населення близько 10% страждає на жовчнокам’яну хворобу. Це захворювання розповсюджене у всіх країнах світу і тенденція до його збільшення зростає. Таке зростання патології жовчно видільних шляхів спостерігається також і в економічно розвинутих країнах. Дослідження свідчать, що чоловіки страждають рідше, ніж жінки (Антонюк, Кавун, & Кривецький, 2011; Дубінін, 1998; Дубінін, 2006; Хомич, Рудик, & Левчук, 2011; Філіппов, 2008).

Будова стінки внутрішньопечінкових проток представлена внутрішньою оболонкою – слизовою та зовнішньою – адвентаційною. Але будова їх стінки в різних частинах печінки має свої особливості. На початку внутрішньо печінкової жовчовивідної системи слизова оболонка представлена епітеліоцитами, які мають кубічну форму. Зовнішня оболонка представлена клітинами фібробластичного ряду. У середньому відділі внутрішньо печінкової жовчовивідної системи печінки спостерігається збільшення розмірів і кількості клітин у внутрішньої оболонки проток. Ядра у порівнянні із початковим відділом змінюють форму на бобоподібну. В кінцевому відділі внутрішньо печінкової жовчовивідної системи вівці спостерігаються зміни у внутрішній оболонці. Клітини стають призматичними і на їхній апікальній поверхні можна спостерігати складки. Ядра локалізуються на базальній поверхні та мають бобоподібну форму.

Дослідження є фрагментом комплексної науково-дослідницької роботи Полтавського державного медичного університету «Експериментально- морфологічне вивчення дії кріоконсервованих препаратів кордовоï крові ембріофетоплацентарного комплексу (ЕФПК), дифереліну етанолу та 1% ефipy метакрилової кислоти на морфофункціональний стан ряду внутрішніх органів», № державної реєстрації 119U102925.

МОРФОЛОГІЯ ЖІНОЧИХ ЧЕРЕПІВ XVII–XVIII СТ. ІЗ БАТУРИНА

Yu. Dolzhenk — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

Статтю присвячено публікації та порівняльному аналізу жіночої краніологічної серії XVII–XVIII ст. з міста Батурин, знайденої
2005–2015 рр. на території Фортеці (собор Животворної Трійці) й у перевідкладеннях під час розкопок В. П. Коваленка, О. Б. Коваленка, Ю. М. Ситого, В. І. Мезенцева, В. Скорохода. У роботі використано комп’ютерні програми, які створили Б. О. й О. Г. Козінцеви 1991 р. Залучено 14 краніометричних ознак за Р. Мартіном.

Мета роботи – ввести в науковий обіг новий матеріал і визначити місце краніологічної серії серед відомих антропологічних типів. Для цього дати загальну морфологічну характеристику жінкам з Батурина XVII–XVIII ст. на тлі суміжних етнічних груп України й Східної Європи (синхроністичний і діахронний метод), визначити відстані між окремими серіями XIV–XІX ст. за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу й з’ясувати місце жінок з Батурина в системі краніологічних типів Східної Європи.

Вперше було створено загальну жіночу серію з Батурина XVII–XVIII ст., до якої залучено 33 черепа. Застосувавши порівняння квадратичних відхилень 69 основних ознак та індексів жіночих черепів із Батурина зі стандартними, можна припустити, що досліджувана вибірка неоднорідна за складом. При порівнянні жіночої досліджуваної групи XVII–XVIII ст. з синхронними й більш ранніми серіями XIV–XІX ст. зі Східної, Європи (окрім Кавказу) методом багатовимірного канонічного та кластерного аналізу відзначено її найбільшу подібність до міських черепів Поділля.

Виявлено, що при зіставленні 37 досліджуваних груп XIV–XІX ст. методом багатовимірного канонічного аналізу в тривимірному просторі, простежується зв’язок жіночої вибірки черепів з м. Батурин і двох міських груп з Поділля.

ГІСТОЛОГІЧНІ ТА МОРФОМЕТРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МУКОЦИЛІАРНОЇ СИСТЕМИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ НИЖНЬОЇ ТА ЗАДНЬОЇ СТІНОК ЛОБОВОЇ ПАЗУХИ ЛЮДИНИ У НОРМІ

Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

Метою даної роботи було вивчення особливостей мукоциліарної системи слизової оболонки лобової пазухи людини у нормі. Трупний матеріал, отриманий від осіб обох статей віком від 26 до 75 років, які померли від причин, не пов’язаних з патологією приносових пазух, дослідження виконане відповідно до міжнародних рекомендацій з біологічних досліджень. Досліджувані залози являють собою складні альвеолярно-трубчасті залози, які складаються із системи вивідних проток з ацинусами. Результати нашого дослідження показали певну різницю у будові ацинусів залоз нижньої стінки, де вони були поділені на 2 типи. Перший тип характеризується утворенням ацинусів кубоподібними клітинами, а другий – пірамідними. За секреторною продукцією залози нижньої стінки визначаються як білково-слизові, а залози задньої стінки – змішані. Морфометрія показала, що значення середньої товщини (мкм) підслизового шару задньої стінки з обох боків були на 74% нижчими порівняно з показником для нижньої стінки. Достовірної різниці зовнішнього діаметра (мкм) ацинусів залоз вказаних стінок з обох сторін не виявлено.

МАЛОПОШИРЕНІ ОВОЧЕВІ І ПРЯНО-АРОМАТИЧНІ РОСЛИНИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ОЗЕЛЕНЕННІ

S. Hapon, L. Felbaba-Klushina, Y. Hapon — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

За результатами оригінальних досліджень та аналізом літературних джерел охарактеризовано особливості будови вегетативних та генеративних органів малопоширених овочевих та пряно-ароматичних рослин, показано можливості їх вирощування в межах Лісостепу України та проаналізовано використання в озелененні міських урбоекосистем. Це представники родин Amarantaceae (Blitum virgatum L.), Cucurbitaceae (Cucumis anguria L., C. metuliferus E. Mey.), Malvacae (Abelmoschus esculentus (L.) Moench), Asteraceae (Cephalophora aromaticа L.), Poaceae (Cymbopogon citratus (L.) Spreng.), Cyperaceae (Cyperus esculentus L.). Незважаючи на те, що рослини є досить малопоширеними нетрадиційними культурами для Лісостепу України, все ж вони заслуговують на ширше залучення їх до вирощування та включення до харчового раціону населення, а також мають значний потенціал використання їх в озелененні населених пунктів. Встановлено декоративні властивості культур та показано можливості вирощування їх на різних типах квітників регулярного і пейзажного типу.

АДВЕНТИВНА ФРАКЦІЯ ФЛОРИ ЛУК ПОЛТАВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

L. Gomlya, V. Pererva, L. Kharchenko, T. Shkura — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

У статті висвітлено результати польових досліджень адвентивної фракції флори лук Полтавської міської територіальної громади протягом 2006 – 2022 років. Встановлено, що кількість таких рослин становить 115 видів, які належать до 85 родів, 27 родин, 18 порядків, 2 класів, 1 відділу. Аналіз виявлених видів показав таку наповненість родин адвентивними видами – Asteraceae (25 видів, 21,7%), Brassicaceae (21 вид, 18,3%), Poaceae (12 видів, 10,4%), Lamiaceae (7 видів, 6%), Chenopodiaceae, Fabaceae (по 6 видів, 5,2%), Boraginaceae (5 видів, 4,3%), Amaranthaceae, Caryophyllaceae, Papaveraceae, Plantaginaceae (по 3 види, 2,6%, Geraniaceae, Malvaceae, Onagraceae, Ranunculaceae, Rosaceae (по 2 види, 1,7%). Аналіз родів за видовою насиченістю виявив, що Sisymbrium L., має 5 видів (4,3%), Amaranthus L., Artemisia L., Atriplex L., Bromus L., Lactuca L., Setaria P. Beauv., Sonchus L., Papaver L., Veronica L. – по 3 види (2,6%), Carduus L., Centaurea L., Geranium L., Oenothera L., Erysimum L., Lepidium L., Lamium L., Xanthium L. – по 2 види (1,7%). За часом занесення серед виявлених рослин переважають археофіти (61 вид або 53%), за способом натуралізації – епекофіти (93 види або 80,9%), за способом занесення – ксенофіти (100 видів або 87%), за походженням – середземноморська ареалогічна група (29 видів або 25,2%). Аналіз розподілу адвентивної фракції за екологічними факторами свідчить про домінування мезотрофів (56 видів або 48,7%) та евтрофів (55 видів або 47,8%), ксеромезофітів (42 види або 36,5%), геліофітів (111 видів або 96,5%), терофітів (83 види або 72,1%). За біоморфологічними особливостями серед лучних адвентивних рослин переважають трав’янисті однорічні рослини (60 видів або 52,2%), безрозеткові (66 видів або 57,4%), стрижневі (92 види або 80%), безкореневищні (81 вид або70,4%).

ЕКОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ФЛОРИ ЛУК РОМЕНСЬКО-ПОЛТАВСЬКОГО ГЕОБОТАНІЧНОГО ОКРУГУ

M. Zhuk — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

У статті встановлено екологічну структуру флори лук Роменсько-Полтавського геоботанічного округу. Виявлені види проаналізовано за 12 екологічними факторами, які належать до двох груп – едафічної та кліматичної. У першій групі рослини лучних угідь досліджено за 7 екологічними чинниками, із яких за відношенням до водного режиму ґрунту переважають субмезофіти (174 види або 28,9%) та мезофіти (149 видів або 24,8%), за відношенням до змінності зволоження ґрунту виявлено домінування двох екогруп – гемігідроконтрастофілів (227 видів або 37,8%) та гемігідроконтрастофобів (226 видів або 37,6%), за відношенням до кислотного режиму ґрунту – субацидофілів (275 видів або 45,8%) та нейтрофілів (244 види або 40,6%), за відношенням до сольового режиму ґрунту у досліджених лучних фітоценозах лідирують семіевтрофи (288 видів або 48%), за вмістом карбонатів у ґрунті переважають гемікарбонатофоби (235 видів або 39,1%) та акарбонатофіли (203 види або 37,8%), за вмістом азоту в ґрунті – гемінітрофіли (297 видів або 49,4%), за відношенням до аерації ґрунту – субаерофіли (305 видів або 50,7%). Лучні рослини Роменсько-Полтавського геоботанічного округу досліджено за 5 екологічними факторами кліматичної групи, поміж яких за відношенням до терморежиму найбільше виявились субмезотермів (309 видів або 51,4%) та субмікротермів (240 видів або 39,9%), за відношенням до вологості клімату домінують субаридофіти (233 вида або 38,8%), за відношенням до континентальності клімату – геміконтинентали (258 видів або 42,9%) та геміокеаністи (207 видів або 34,4%), за відношенням до кріорежиму найчисельнішими є субкріофіти (302 види або 50,2%); за відношенням до освітленості найбільшою кількістю видів представлені субгеліофіти
(493 види або 82%).

ДВОРІЧНІ КВІТНИКОВІ КУЛЬТУРИ В КОЛЕКЦІЇ БОТАНІЧНОГО САДУ БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАУ

L. Ishchuk — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

У статті представлено результати аналізу колекції дворічних квітниково-декоративних рослин у Ботанічному саду Білоцерківського НАУ. Встановлено, що колекція дворічників налічує 17 видів, що належать до 15 родів та 10 родин. Найбільшою кількістю видів представлена родина Brassicaceae Burnett. – Вrassica oleracea L. var. Acephala DC., Еrysimum perovskianum Fisch., Неsperis matronalis L., Lunaria biennis L. У колекції представлені види, що мають не лише декоративні, а й лікарські, кормові, дубильні властивості. Diditalis grandiflora містить отруйні глікозиди. Alcea rosea має етнографічне значення і належить до рослин-оберегів.

Проаналізовано морфометричні показники дворічників за висотою та терміни їх квітування. Встановлено, що до низькорослих видів у к лекції дворічників Ботанічного саду Білоцерківського НАУ належить 41,2%, середньорослі і високорослі рослини представлені однаковою кількістю видів, що становить по 29,4%. Найбільшою кількістю видів у колекції представлена група літньоквітучих дворічників 47,1%, пізньовесняноквітучі складають 29,4%, а ранньоквітучі – 23,5% видів.

Більшість дворічників культивують у відкритому ґрунті для оздоблення квітників, лише деякі для створення сезонних букетів і фітокомпозицій. Завдяки пластичності дворічників, яка проявляється у нестандартних термінах посіву, відносній морозостійкості та ранньовесняним і ранньолітнім термінам квітування дворічники зменшують затрати на вирощування розсади та роботи з догляду за нею після посадки на постійне місце, забезпечують щорічну зміну дизайну квітників та заповнюють безквіткові періоди ранньої весни і початку літа. Дворічники придатні для створення бордюрів, клумб, рабаток, газонів, килимів, стрічок, для оздоблення квітникових груп і балконів, контейнерної культури. Високорослі види можна використати як фон для всієї композиції. Сортове різноманіття Вellis perennis L., Вrassica oleracea L. var. Acephala DC, Dianthus caryophyllus L. var. Grenadin hort, Dianthus barbatus L., Viola wittrockiana Gams. дозволяє створювати монокультурні квітники з широкою кольоровою палітрою.

СКЛАД І СТРУКТУРА УГРУПОВАНЬ ГІДРОФІТІВ РІЗНОТИПНИХ ВОДНИХ ОБ`ЄКТІВ м. ПОЛТАВИ

O. Klepets — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

Стаття висвітлює результати вивчення складу і структури угруповань справжніх водних рослин у різнотипних водних об’єктах міста Полтави (штучні та природні водойми, міський відрізок середньої річки Ворскла), де відповідно до еколого-флористичної класифікації було ідентифіковано 21 асоціацію (у т.ч. 8 субасоціацій) із восьми союзів, трьох порядків та двох класів. Серед них найбільш типовою на урботериторії є асоціація Ceratophylletum demersi. Відносно вищим ценотичним різноманіттям відрізняється клас POTAMETEA (13 асоціацій), а нижчим – клас LEMNETEA (8 асоціацій).

Загалом виявлені рослинні асоціації водних об’єктів урботериторії мають досить низьке видове багатство і репрезентують здебільшого спрощені варіанти вихідних природних угруповань. Особливо збідненими є угруповання із класу POTAMETEA (1–3 види в описах), відмічені на міських водоймах. Спостерігається загальна тенденція до посилення ценотичної активності флористичних елементів, толерантних до антропогенного навантаження та евтрофування.

На урбанізованих водних об’єктах непроточного типу зареєстровано 18 угруповань рангу асоціації, а на міському відрізку середньої річки – 9. Більшість виявлених асоціацій (12) приурочено виключно до міських водойм, специфічними ж для міського відрізку річки є лише 3 асоціації. З тих шести асоціацій, що зустрічаються як на міських водоймах, так і на міському відрізку середньої річки, саме річкові ценози є більш різноманітними і повночленними.

В умовах урбанізованого середовища вищу стійкість до антропогенного впливу виявляють екосистеми середньої річки порівняно із екосистемами штучних міських водойм, про що, зокрема, свідчить складніша ценотична структура спільних асоціацій, а також наявність созологічно цінних угруповань саме у річкових гідроекотопах.

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ КОЛЕКЦІЙНОГО НАСАДЖЕННЯ МАКЛЮРИ ТРИЗАГОСТРЕНОЇ (MACLURA TRICUSPIDATA (CARRIÈRE) BUREAU) В УМОВАХ ХОРОЛЬСЬКОГО БОТАНІЧНОГО САДУ

V. Krasovskyi, T. Cherniak, S. Hapon — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

Показано інтродукційне дослідження Maclura tricuspidata (Carrière) Bureau в умовах Хорольського ботанічного саду. Виокремлено як важливий етап створення колекційного насадження, яке використовується для встановлення ступеня стійкості виду в нових умовах зростання та перспективності його поширення і культивування як в регіоні досліджень – на Полтавщині, так і в природно-кліматичній зоні – Лісостепу України.

Зазначено, що у процесі освоєння рослин, замочене на одну добу насіння висівали у шкілку з субстратом з одної частини ґрунту та двох річкового піску де ґрунтова схожість становила близько 40%, приріст за вегетаційний період – 15–20 см. Після дорощування сіянці способом поліпшеної копуліровки та в розщіп защеплено сортами ‘Che Seedless’, ‘Norris’ та запилювачем. Щеплення виконано у кореневу шийку, що дозволило саджанці пересадити на постійне місце зростання на ботанічну ділянку формовий плодовий сад із заглибленням місця щеплення в ґрунт до 15 см для збереження сортових ознак у випадку втрати надземної частини рослини через ушкодження морозами з критичними для виду мінусовими температурами.

Обґрунтовано доцільність захисту кореневої системи від дії низьких температур холодної пори року, коли нижню частину молодих рослин і навколоштамбове коло вкривають товстим шаром опалого листя і за такого агротехнічного прийому ґрунт навколо кореневої системи не промерзає у глибину, що позитивно впливає на стан зимівлі – рослини не вимерзають.

Для візуальної ідентифікації за зовнішніми ознаками наявних в колекції зразків M. tricuspidata робили фотофіксацію листків, лінійні заміри листкової пластинки та колючок, як бокових елементів пагона та опис форми листкової пластинки.

Таким чином закладено колекційне насадження M. tricuspidata з використанням сортів іноземної селекції ‘Che Seedless’, ‘Norris’, їх запилювача та сіянцевої форми. Подальше збагачення колекції різноманітним інтродукційним матеріалом сприятиме успішній реалізації завдань із селекційних досліджень по відбору місцевих стійких форм.

РЕЛІКТОВІ УГРУПОВАННЯ З EMPETRUM NIGRUM L. (EMPETRACEA) НА БОРЖАВСЬКОМУ ГІРСЬКОМУ МАСИВІ (УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ): СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

L. Felbaba-Klushyna, A. Huklyvska — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

Серед чагарничкових угруповань високогір’я Українських Карпат є рідкісні, які в сучасних умовах антропопресії та змін клімату знаходяться на межі зникнення. Це первинні пригребневі чагарничкові угруповання класу Loiseleurio procumbentis – Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960. Вони розглядаються як реліктові і потребують моніторингу та особливої уваги з метою їх збереження. До таких осередків рослинності належать угруповання асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides Br.-Br. In Br.-Br. et Jenny 1926 corr. Grabherr 1993, що були виявлені на Боржавському масиві за останні декілька років. У статті наводяться відомості про сучасне поширення цього угруповання в Українських Карпатах загалом, й на Боржавському масиві зокрема, його видовий склад та структуру а також про перспективи його збереження. З’ясовано, що з середини минулого століття площа угруповань асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides скоротилася щонайменше удвічі, а деякі характерні лише для високогір’я види судинних рослин вже тут не фіксуються у їх складі. Зміни клімату, що проявляються у аридизації повітря та порушенні часового й територіального розподілу опадів у високогір’ї, а також посилене антропогенне навантаження через неконтрольований туризм на Боржавському масиві створюють загрозливі умови для розвитку Empetrum nigrum. Тому він знаходиться тут на межі зникнення. Невідкладним є створення Регіонального ландшафтного парку «Полонина Боржава», що пропонується авторами вже декілька років поспіль.

ВМІСТ СПОЛУК НІТРОГЕНУ У ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМАХ РІЗНОГО ТИПУ

I. Basaraba, I. Sukhodolska — Tue, 31 Oct 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджено зміни вмісту сполук Нітрогену (NH₄⁺, NO₂¯ і NO₃¯) у водних екосистемах різного типу (річка Стубелка, Хрінницьке водосховище, озеро Засвітське і Морозівський кар’єр) та розглянуто екологічні наслідки зміщення їхньої рівноваги. З’ясовано, що у воді досліджених екосистем переважаючою формою сполук Нітрогену є амоній та нітрити. Зафіксовано перевищення граничнодопустимих концентрацій нітрогену амонійного у воді р. Стубелка (1,16-3,44 рази), Хрінницького водосховища (1,26-2,06 рази), оз. Засвітське (1,49 рази) та Морозівського кар’єру (1,62 рази), що насамперед зумовлене потраплянням з атмосферними опадами, з господарсько-побутовими стічними водами та з сільськогосподарських угідь внаслідок використання мінеральних і органічних добрив. Вміст нітритів перевищує нормативні значення у воді р. Стубелка (2,26 рази), Хрінницького водосховища (1,48–1,77 рази) та оз. Засвітське (3,90-24,64 рази), що свідчить про вповільнення їхнього окиснення до нітратів та високий ризик вторинного забруднення водойм. Концентрація нітратів знаходиться в межах допустимих значень. Показано, що вміст сполук Нітрогену у водних об’єктах змінюється наступним чином: NН₄⁺– річка > водосховище > кар’єр > озеро; NO₂¯ – озеро > річка > водосховище > кар’єр; NO₃¯ – водосховище > річка > кар’єр > озеро. Зміщення рівноваги в системі амоній ↔ нітрити ↔ нітрати в бік нітратів найчастіше характерно для усіх водних об’єктів влітку, а в бік амонію – восени. Максимальні відношення NO₃¯/NН₄⁺ виявлено у Хрінницькому водосховищі (94,81), Морозівському кар’єрі (9,55), оз. Засвітське (5,84) та р. Стубелка (3,80). Показано зміни рН у воді р. Стубелка (6,7–7,3), Хрінницького водосховища (7,0–7,5), оз. Засвітське (5,9–7,2) та Морозівського кар’єру (6,5–7,4). Досліджено зміни вмісту розчиненого кисню у воді р. Стубелка ( 5,7–8,5 мг O₂/дм³), Хрінницького водосховища (4,4–9,5 мг O₂/дм³), оз. Засвітське (8,6-10,0 мг O₂/дм³) та Морозівського кар’єру (8,7–9,3 мг O₂/дм³). Концентрація розчиненого кисню у водоймах має вигляд: озеро > кар’єр > водосховище > річка. Присутність індикатора «свіжого» забруднення води (нітрогену амонійного) у всіх водоймах свідчить про постійне надходження забруднюючих речовин, особливо інтенсивно до р. Стубелка та Хрінницького водосховища.