Біологія та екологія

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН НИРОК ТА РІВЕНЬ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У ЩУРІВ ЗА УМОВ ДЕПРЕСІЇ ТА АЛІМЕНТАРНОГО КОФЕЇНОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Г. Кандиба, О. Хоменко, О. Довбань — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Встановлено рівень окисного стресу та показники функціонування в гомогенаті нирок щурів за умови депресивних станів та додатково аліментарного кофеїнового навантаження. Депресію моделювали методом хронічного непередбачуваного стресу протягом 5 тижнів, контагіозну депресію – у такий самий термін. З тканини нирки отримали зразки методом гомогенізації та ультрацентрифугуванням. В плазмі крові та нирках визначали рівень загального білку та малонового діальдегіду.
В зразках нирки визначали рівень креатиніну та сечовини. Концентрацію загального білка визначали біуретовим методом. Малоновий діальдегід визначали за загальною кількістю ТБК-активних сполук. Для оцінки статистичних відмінностей між групами використовували ANOVA з подальшим тестом Тьюкі. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення GraphPad Prism, v 8.1.0. Вірогідними вважали результати, якщо p≤0,05. Показано, що за умов як депресії, змодельованої шляхом хронічного непередбачуваного стресу, так і контагіозної депресії, розвивається окисний стрес, що виражається у підвищених рівнях малонового діальдегіду, як у плазмі крові, так і в гомогенаті нирок. За умов застосування кофеїну більш суттєвішими зміни виявились у самиць. Високий рівень креатиніну порівняно до інших тварин спостерігали в підгрупі самців з контагіозною депресією. Дослідження рівня креатиніну в групі тварин, яким вводили кофеїн після моделювання контагіозної депресії показало його зниження на 15-25% порівняно з депресивними тваринами. Рівень сечовини в гомогенаті нирок щурів на фоні вживання кофеїну знижується на 23% у депресивних самців, тоді як у самиць, навпаки, підвищується, в середньому на 20%, при обох шляхах моделювання депресивного стану. Підвищення креатиніну та сечовини в групі з кофеїновим аліментарним навантаженням, незалежно від статі тварин, свідчить про зниження функції нирок, додаткове навантаження на їх фільтраційну здатність за даних умов.

АДАПТАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ДІТЕЙ РЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП ПРИ ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Т. Комісова, Л. Харченко, М. Осинський, А. Коваль — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Дослідження присвячене адаптаційним можливостям дітей вікових груп в умовах дистанційного навчання, що є актуальним у контексті глобалізації, цифровізації та постійної модернізації освітніх технологій. В Україні дистанційне навчання є вимушеним заходом й інструментом для забезпечення навчального процесу під час військових дій. Основним недоліком дистанційного формату навчання є гіподинамія, яка стає звичайним способом життя учнів. Наслідки гіподинамії, в першу чергу, відбиваються на стані серцево-судинної системи, показники якої відтворюють резерви адаптаційних можливостей організму. В якості критеріїв адаптаційних можливостей серцево-судинної системи у процесі досліджень використовували визначення адаптаційного потенціалу та індексу Робінсона.
Порівняння адаптаційного потенціалу дітей молодшого шкільного віку (друге дитинство) і середнього шкільного віку (підлітків) виявило тенденцію до зниження адаптивних можливостей серцево-судинної системи із віком. В учнів 7-8 років ступінь адаптації спостерігається у 88% хлопців і 90 % дівчат, тоді як у підлітків цей показник знижується до 70% у хлопців та 80% у дівчат. Дослідження показали, що більшість дітей, незалежно від вікової групи, мають середній рівень витривалості серцево-судинної системи за індексом Робінсона (у діапазоні 81–90), але її адаптаційний резерв за цим показником обмежений. Аналіз адаптації дітей різної статі показав, що дівчата в обох вікових групах мають вищу витривалість серцево-судинної системи за індексом Робінсона, ніж хлопці. Зокрема, середній і високий рівні витривалості частіше зустрічаються серед дівчат, тоді як серед хлопців значна частка демонструє витривалість нижче середнього, особливо в старшій школі (до 40%). Результати свідчать, що під час дистанційного навчання серцево-судинна система дівчат демонструє достатні функціональні (адаптаційні) можливості організму, тоді як у хлопців оптимальна адаптація досягається за рахунок підвищеної, порівняно з нормою, напруги, що призводить до збільшення витрат функціональних резервів організму.

ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ У СУЧАСНІЙ МЕРЕЖІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ БАСЕЙНУ РІЧКИ СНОВ (У МЕЖАХ УКРАЇНИ)

Є. Асмаковський, Ю. Карпенко — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті наведено характеристику лісової рослинності в сучасній структурі природно-заповідного фонду басейну річки Снов. Мережа природоохоронних територій регіону досліджень налічує 90 лісових об’єктів різного статусу та категорій загальною площею 13330,7 га в межах Чернігівського, Корюківського і Новгород-Сіверського районів. Перші два об’єкта ПЗФ території досліджень були створені в 1958 році, а переважна більшість у період з 1975 по 2000 р. Найчисельнішою ПЗФ за кількістю та площею є заказники – 63 (два з яких мають загальнодержавний статус охорони) площею в 10250,9 га; другу позицію займають заповідні урочища – 11 об’єктів загальною площею в 5890,1 га та пам’ятки природи – 11 (дві з яких мають загальнодержавний статус охорони) площею 138,7 га. Найбільша кількість природоохоронних лісових територій басейну річки Снов знаходиться в Корюківському районі (49 об’єктів, загальною площею 1935,5 га, відсоток заповідності у межах району - 0,79%), середня позиція належить Чернігівському району (23 об’єкти, 7147,5 га, 3%), найменша – Новгород-Сіверському району (18 об’єктів, 4247,7 га, 2,47%). Розподіл лісової рослинності в межах природоохоронних територій визначається переважно едафічними та гідрологічними факторами, що є визначними у формуванні лісової рослинності басейну річки Снов, її флористичного і ценотичного складу. Лісопокривні площі території досліджень, які мають охоронний статус у ценотичному складі – це переважно соснові, дубово-соснові та вільхові ліси з різним флористичним набором, фрагментарно зустрічаються ділянки з ялиною звичайною. Сталість, функціональність та цінність лісових територій басейну визначаються видовим складом, раритетними компонентами, ценорізноманіттям та участю у формуванні ландшафтних комплексів відповідних територій, і становлять невід’ємну частину природно-заповідного фонду Чернігівської області, в рамках якого встановлюється відповідний режим заповідання, охорони, відновлення та використання.

СІТКОВА КАРТА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОСНОВА МОНІТОРИНГУ БІОРІЗНОМАНІТТЯ РЕГІОНУ

В. Буджак, О. Райда, Л. Гомля, М. Дяченко-Богун, Т. Шкура — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Збереження біорізноманіття є важливим завданням сучасної екології, оскільки воно відображає стан екосистем і природних процесів. Для його ефективного моніторингу необхідно застосовувати новітні підходи, зокрема сіткове картування. Цей метод дозволяє систематизувати та аналізувати просторову інформацію про видове різноманіття, сприяючи більш точному плануванню заходів з охорони природи.
Полтавська область, розташована у лісостеповій зоні України, характеризується різноманіттям природних ландшафтів, які зазнали значного антропогенного впливу. Попри відносно повне вивчення біорізноманіття регіону, існують проблеми, пов'язані з недосконалістю картографічних методів і відсутністю уніфікованої системи для аналізу хорологічних даних.
Для створення сіткової карти Полтавської області використовували програмне забезпечення MapInfo та QGIS, застосовуючи електронні багатошарові карти масштабу 1:200000. У межах UTM-сітки «Atlas Florae Europaeae» (1972) область поділили на квадрати розміром 50х50 км, які згодом розділили на менші одиниці 5х5 км для підвищення точності. Кожному квадрату присвоєно унікальний ідентифікатор (ID), що дозволяє зберігати й аналізувати атрибутивну інформацію про види.
Отримана сіткова карта дозволяє виявляти «гарячі точки» біорізноманіття – території з найбільшою концентрацією рідкісних і зникаючих видів. Методика сприяє оцінці ефективності охорони природних територій, дозволяє аналізувати динаміку змін чисельності та поширення видів, а також планувати заходи з їх вивчення та збереження. Визначення таких ділянок забезпечує раціональний розподіл охоронних ресурсів та підвищує ефективність екологічного моніторингу.
Застосування сіткового картування в Полтавській області є важливим кроком для створення систематизованої бази даних про флору і фауну регіону, що сприятиме збереженню екосистем та плануванню майбутніх досліджень. Розроблена методика може бути адаптована для інших регіонів з метою покращення моніторингу природних ресурсів України.

ВИКОРИСТАННЯ ІНДЕКСІВ ЖИТТЄВОГО СТАНУ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ МІСЬКИХ НАСАДЖЕНЬ

Н. Власенко — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Зелені насадження в міських парках не лише суттєво підвищують якість міського середовища, але й сприяють соціальним взаємодіям, роблячи їх важливим чинником міської життєздатності, особливо у густонаселених та екологічно напружених мегаполісах. В умовах зростаючого антропогенного навантаження на урбоекосистеми, особливо у великих промислових містах, зелені насадження виконують критично важливі екологічні функції. Вони сприяють зниженню рівня забруднення повітря від викидів промислових підприємств та автотранспорту, регулюють температурний режим, підвищують вологість повітря, а також зменшують швидкість вітру, шумове забруднення та інші негативні прояви урбанізації. У цьому контексті дослідження видового складу та життєвого стану деревних рослин стає необхідним для моніторингу та ефективного управління міськими насадженнями.
Особливої уваги потребує створення банку даних зелених насаджень для таких великих індустріальних міст, як Дніпро, де екологічне навантаження суттєво впливає на стан урбоекосистеми. Незважаючи на наявність окремих досліджень у цьому напрямку, актуальним залишається питання системного вивчення життєвого стану насаджень із використанням сучасних методик, таких як індекси життєвого стану дерев.
Особливий інтерес становить вивчення хвойних рослин у міських умовах, оскільки вони не лише зберігають декоративність у будь-яку пору року, а й вирізняються високою фітонцидною активністю, що робить їх важливими елементами боротьби із забрудненням повітря. Моніторинг життєвого стану хвойних насаджень дозволить не лише забезпечити їх збереження, а й оптимізувати підходи до їхнього використання в озелененні міських територій, підвищуючи екологічну стабільність урбанізованого середовища.

ВОДНИЙ РЕЖИМ КЛІТИН ДЕРЕВНИХ РОСЛИН У РІЗНИХ УМОВАХ ЗРОСТАННЯ

І. Григорчук, О. Оптасюк, Л. Любінська — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Проаналізовано водний режим клітин деревних рослин в умовах урбоекосистеми м. Кам’янця-Подільського. Встановлено, що антропогенні чинники викликають суттєві структурні та функціональні зміни в рослинах, впливаючи на всі рівні їх організації. Забруднення ґрунтів техногенними речовинами змінює їх властивості, зокрема здатність акумулювати й утримувати продуктивну вологу. Це призводить до дефіциту води у міських рослин, що порушує водний баланс клітин.
Дослідження проводились у різних еколого-фітоценотичних поясах (ЕФП). Оцінювали відносний вміст води, водовідновлюючу та водозатримуючу здатність клітин листків, а також коефіцієнт посухостійкості. Для дослідження обрали такі види: Acer platanoides L., Acer campestre L., Acer pseudoplatanus L., Betula pendula Roth, Aesculus hippocastanum L. і Tilia cordata Mill. З’ясовано, що водний режим клітин залежить від видових особливостей і умов зростання. На ділянках із високою інтенсивністю транспортного руху спостерігалося збільшення відносного вмісту води у клітинах листків T. cordata та A. pseudoplatanus і його зниження у A. hippocastanum. Також встановлено зменшення коефіцієнта водовідновлення клітин у всіх досліджуваних видів, а коефіцієнт водозатримання зростав у A. hippocastanum, A. campestre, A. pseudoplatanus і B. pendula. Погіршення водопостачання знижувало коефіцієнт посухостійкості. Зроблено висновок, що найбільш стійкими до міських умов, за показниками водного обміну, є A. platanoides, A. campestre і T. cordata. Натомість A. hippocastanum демонструє низький рівень адаптації. Рекомендуємо використовувати стійкі види для створення паркових зон і озеленення міських територій.

ДИНАМІКА РОСТУ І СТАНУ ДЕРЕВ КЛЕНА ГОСТРОЛИСТОГО НА ДІЛЯНКАХ ІЗ РІЗНОЮ ІНТЕНСИВНІСТЮ РУХУ ТРАНСПОРТУ В М. ХАРКОВІ

О. Зінченко, І. Швиденко, Л. Харченко — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Наведено результати дослідження, проведеного у 2016–2024 рр. у двох групах дерев клена гостролистого (Acer platanoides L.), розташованих на відстані близько 300 м одна від одної. Дерева однієї групи висаджені вздовж проспекту та піддаються постійному впливу викидів транспортних засобів. Дерева другої групи ростуть у внутрішньоквартальних посадках (дворах). Дослідження спрямовані на виявлення тенденцій зміни діаметра та санітарного стану зазначених насаджень. На початку періоду досліджень (у 2016 році) дерева в обстежених посадках були уражені вертицильозом (збудник Verticillium dahliae), чорною плямистістю листя (збудник Rhytisma acerinum) та заселені зеленою вузькотілою златкою (Agrilus viridis). Поширеність усіх типів ураження була більшою на проспекті Науки з інтенсивним рухом транспорту, ніж у внутрішньоквартальних посадках, а серед усіх типів поширеність плямистості була найбільшою. У зв’язку з посушливими умовами 2017–2019 рр. в наступні роки розвиток вертицильозу припинився, а стан крон частково відновився.
За 2016–2024 рр. діаметр дерев клена гостролистого збільшився на обох ділянках, причому був значуще більшим у внутрішньоквартальних посадках, ніж на проспекті. Санітарний стан дерев за період досліджень погіршився на обох ділянках, причому в 2016, 2020 і 2024 рр. індекс санітарного стану був значуще більшим на проспекті, ніж у внутрішньоквартальних посадках. Менший приріст і гірший санітарний стан кленів на проспекті у порівнянні з внутришньоквартальними посадками пов’язані з негативним впливом викидів транспортних засобів на дерева, що ростуть на проспекті.
Розраховано ймовірність погіршення та поліпшення санітарного стану дерев клена гостролистого залежно від місця виростання та початкової категорії санітарного стану. Одержані дані дадуть змогу приймати оптимальні рішення стосовно необхідних господарських заходів.

КЛЕМАТИСИ УРБОЛАНДШАФТІВ ПОЛТАВИ: СОРТОВИЙ ТА МОРФОЛОГІЧНИЙ ПРОФІЛІ

Н. Коваленко, Г. Поспєлова, В. Самородов — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Наведено результати дослідження сортименту клематисів, що вирощуються в урболандшафтах м. Полтави. Встановлено, що вивчені сорти є результатом роботи селекційних центрів: Великої Британії, Польщі та Нідерландів (по 20 %), Японії та Швеції (по 10 %), Німеччини, Франції, Естонії та України (по 5 %). З’ясовано, що перевага надається добре відомим сортам, які культивуються в Україні тривалий час: 5 сортів відомі з XIX ст. (Нідерланди – 2, Велика Британія, Франція та Швеція – по 1), 11 сортів – з другої половині XX ст. (Польща – 4, Велика Британія – 3, Естонія, Нідерланди, Україна, Японія та Швеція – по 1). До сортів сучасної селекції (XXI ст.) відносяться 2 сорти селекції Нідерландів та Німеччини. Вивчені клематиси відрізняються за систематичним положенням та географічним походженням. Відповідно до природного ареалу у вивченому сортименті переважають сорти європейської селекції, лише один представляє японську селекцію. З’ясовано приналежність вирощуваних сортів до чотирьох садових груп: Patens, Florida, Viticella, Jackmanii. Їх кількісний склад неоднорідний: 10 сортів (50 % від загального числа вивченого сортименту) відносяться до групи Patens; 5 сортів (25 %) – Jackmanii; 3 сорти (15 %) – Viticella; 2 сорти (10 %) – Florida. Дані маршрутних обстежень дали можливість згрупувати вивчені сорти клематисів за групами обрізки. Звертає увагу той факт, що переважно вирощуються сорти 2 і 3 груп обрізки. До третьої групи належать 4 сорти – Mefistofel, Polish Spirit, Ville de Lyon, Rosamunde. Сорти Nelly Moser, Liberty, Mrs Cholmondeley відносять як до 2, так і до 3 групи. Решта сортів – 2 група обрізки. Встановлено, що всі досліджені сорти за життєвою формою є листопадними чагарниковими ліанами, що відрізняються висотою. До високорослих (довжина ліани до 4 м) належать сорти Mefistofel, Jan Pawel II, Polish Spirit, Ville de Lyon та Mrs Cholmondeley. Piilu та Rosamunde характеризуються пагонами довжиною до 1,5 м і вважаються низькорослими. Решта сортів мають пагони середньої довжини. Вивчені нами сорти добре зростають в умовах регіону досліджень, тому їх доцільно інтегрувати у практику сталого садівництва.

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ВИДІВ РОДУ HERACLEUM L. НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

О. Корсун — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Розглянуто історичні аспекти досліджень видів роду Heracleum L. (Apiaceae), зокрема Heracleum mantegazzianum Sommier & Levier та Heracleum sosnowskyi Manden у флорі України. Особливу увагу приділено аналізу літературних джерел, які охоплюють період від XVIII століття до сучасності, а також питанням інвазії цих видів в Україні і світі. Висвітлено морфологічні, екологічні, географічні й молекулярно-генетичні особливості видів, а також проблеми їхньої таксономії. Встановлено, що види H. mantegazzianum та H. sosnowskyi демонструють високу інвазійну здатність, що обумовлено їхньою екологічною пластичністю, адаптивними стратегіями та здатністю до активного поширення. Окреслено необхідність подальших досліджень, спрямованих на вдосконалення методів ідентифікації, розробку ефективних заходів контролю інвазії та моніторингу популяцій на різних рівнях.

ГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ НПП «ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИ» У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

О. Любинський, Л. Любінська, О. Пучка, Р. Якубаш, Н. Яцемірська — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено сучасні науково-методологічні аспекти, актуальні методики збереження, відтворення і використання лісових екосистем та їх генетичних ресурсів у контесті сталого розвитку. Базовою складовою частиною процесу збереження біорізноманіття лісів є удосконалення системної оцінки генетичної мінливості лісових екосистем, зокрема, збереження генетичних ресурсів лісів сучасними методами. Встановлено, що для збереження лісів, найбільш цінними є праліси та подібні до них квазіпраліси та природні ліси, а також старі ліси природного походження. Запропоновано заходи для збереження та захисту лісів, які мають реалізовуватись державами-членами ЄС, а також приватним сектором і громадянами на добровільних засадах із підтримкою фінансових стимулів. Важливою умовою є забезпечення сталого управління лісами для збереження їхнього біорізноманіття та екосистемних послуг. В умовах НПП «Подільські Товтри» для ефективного збереження об’єкта Всесвітньої спадщини «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи» – «Сатанівська дача» та прилеглих до нього територій важливим є удосконалення системи менеджменту у контекті глобальних цілей сталого розвитку.

САНІТАРНИЙ СТАН ДЕРЕВ ПІД РІЗНИМ АНТРОПОГЕННИМ ВПЛИВОМ У НАСАДЖЕННЯХ ПОЛТАВИ

О. Орловський, Т. Дерев’янко — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

Наведено результати аналізу поширення та санітарного стану дерев шести видів дерев (Acer platanoides, A. negundo, Aesculus hippocastanum, Tilia cordata, Betula pendula та Robinia pseudoacacia) у насадженнях м. Полтава, які зазнають впливу механічних обмежень росту коріння, кронування, викидів транспорту та поєднання цих впливів. Поширеність дерев кожного виду за відсутності антропогенного впливу та з його наявністю визначали як частку дерев у відсотках, що піддані певному впливу, від усіх облікованих дерев цього виду. Індексу санітарного стану розраховували для груп дерев кожного із цих видів, що піддані впливу одного чи декількох чинників антропогенного впливу. Встановлено, що найчастіше поширені дерева: в умовах обмеження росту коріння – берези повислої, з ознаками механічного впливу на крони – робінії звичайної; з одночасним впливом на коріння та крони – гіркокаштана звичайного і липи серцелистої; під впливом викидів транспорту – берези повислої та гіркокаштана звичайного; під одночасним впливом усіх цих чинників – липи серцелистої та гіркокаштана звичайного. Не мають ознак впливу жодного з антропогенних чинників близько половини дерев кленів гостролистого та ясенолистого, дещо більше третини – робінії звичайної та берези повислої і менше 20 % екземплярів липи серцелистої та гіркокаштана звичайного. Більшість дерев є ослабленими (індекс понад 1,5). Сильно ослабленими є дерева гіркокаштана звичайного, що спричинено багаторічним пошкодженням листя каштановим мінером (Cameraria ohridella). Індекс санітарного стану дерев усіх видів має тренд до збільшення у міру зростання антропогенних впливів. Водночас необхідно брати до уваги вік дерев та дію біотичних чинників, специфічних для окремих видів.

СОЗОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ДОЛИНИ РІЧКИ ХОРОЛ

В. Сагайдак, Л. Гомля, М. Дяченко-Богун, В. Перерва, Д. Кононенко — нд, 22 гру 2024 00:00:00 +0200

У роботі представлене комплексне дослідження флористичного різноманіття долини річки Хорол, із акцентом на рідкісні та зникаючі види рослин, що мають важливе созологічне значення. Проаналізовано видовий склад рослинного покриву та визначено раритетну фракцію флори, до якої увійшло 103 види вищих судинних рослин. Серед них 2 види занесені до Європейського червоного списку, 14 видів – до Червоної книги України. Встановлено домінуюючі родини та визначено категорії рідкісності видів. Наведено основні загрози для популяцій окремих видів, що негативно позначаються на їх чисельності та поширенні.
Результати дослідження підкреслюють важливість збереження біорізноманіття долини річки Хорол як унікальної природної території та необхідність формування науково обґрунтованих рекомендацій щодо охорони фітоценозів. Особливу увагу приділено необхідності впровадження системного моніторингу стану популяцій знайдених видів та їхнього середовища з метою вжиття вчасних заходів для забезпечення сталого збереження природних комплексів.