Біологія та екологія

ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ФОРМ В ОЗЕЛЕНЕННІ МЕГАПОЛІСІВ НА ПРИКЛАДІ М. КРИВИЙ РІГ

I. Boyko, N. Danylchuk, Yu. Yukhymenko, O. Shulha — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

В статті висвітлено результати аналізу сучасного cтану мобільних форм озеленення у промисловому міському середовищі Кривого Рогу. Обстежено міські території загального, спеціального та обмеженого користування. Виявлено, що найбільш поширеним в центральних частинах міста зі щільною забудовою є контейнерні форми дерев та декоративних кущів. Цікавою формою контейнерного вертикального озеленення в місті є змішані композиції, що включають як хвойні, так і листяні породи, висаджені в мобільні ємності. Внаслідок досліджень встановлено, що асортимент рослин, що використовується на міських територіях у контейнерній культурі представлений 11 видами та 32 культиварами, що презентують 12 родин і 16 родів, більшу половину асортименту складають хвойні рослини.
Зазначено, що часто використання рослин відбувається стихійно, без врахування їх еколого-біологічних особливостей, що іноді приводить до негативного результату (низька декоративність або ж загибель рослин). Визначено можливості розширення асортименту рослин для мобільних форм озеленення у містах степової зони з високим рівнем техногенного навантаження за рахунок ретельного підбору стійких та цінних у декоративному відношенні аборигенних та інтродукованих видів рослин як з врахуванням їх еколого-біологічних особливостей, так і досвіду їх культивування в даному регіоні.

РЕГІОНАЛЬНА ФЛОРА ВИЩИХ СПОРОВИХ РОСЛИН ПОЛТАВЩИНИ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

S. Hapon, Y. Hapon, O. Khannanova, V. Ischenko — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

У роботі наведена характеристика флори вищих спорових безсудинних рослин (надвідділ Bryobionta, відділи Marhantiophyta, Bryophyta) та вищих спорових судинних рослин (відділи Lycopodiophyta, Equisetophyta, Psilotophyta, Polypodiophyta) Полтавщини, проаналізовано особливості її систематичного та таксономічного складу. У результаті досліджень встановлено, що флора бріобіонтів налічує 167 видів із 87 родів, 43 родин. Lycopodiophyta – п’ять видів із чотирьох родів, двох родин, Equisetophyta – 9 видів з одного роду, однієї родини, Psilotophyta – 2 види з 2 родів, 2 родин, Polypodiophyta – 14 видів з 11 родів, 7 родин. Відділ Marchantiophyta репрезентований 17 видами з 11родів, 9 родин, Bryophyta – 150 видів, 75 родів, 33 родин. У цілому, за результатами досліджень виявлено, що флора спорових рослин Полтавської області налічує 197 видів із 104 родів, 55 родин.
Встановлено, що в досліджуваній флорі є 70 рідкісних та зникаючих видів (36,46 % від загальної кількості). Серед мохоподібних це 49 видів ( 29,3 % відзагальної кількості). З них – один вид Tortularandii(Kenn.) R.H. Zander – занесений до Червоної книги України, Dicranumviride (Kenn.) R.H. Zander – до Червоного Європейського списку, решта – 47 видів є регіонально рідкісними. Серед представників відділу Lycopodiophyta 4 види занесені до Червоної книги України (Diaphasiastrum complanatum (L.) Holub., Lycopodium annotinum L., Lycopodiella denudata (L.) Holub., Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart.), один вид – Lycopodium clavatum є регіонально рідкісним. Серед Equisetophyta – 4 види занесені до регіонального списку, Psilotophyta – Botrychium lunaria (L.) Sw. – до Червоної книги України, Ophioglossum vulgatum L. – до регіонального списку, Polypodiophyta – Salvinia natans (L.) All., – до Червоної книги України, 10 видів – до регіонального списку.

ХОРОЛОГІЯ ВИДІВ РОДИНИ RANUNCULACEAE JUSS. З «ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ» НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

D. Davydov, L. Gomlya — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

За результатами аналізу гербарних колекцій, даних з онлайн-ресурсів громадської науки iNaturalist і UkrBIN та різних літературних джерел узагальнено відомості про поширення у Полтавській області шести видів родини Ranunculaceae Juss., які мають загальнодержавний статус охорони та уключені до «Червоної книги України». На цій території достовірно трапляється чотири види (Adonis vernalis L., A. volgensis DC., Pulsatilla patens (L.) Mill., P. pratensis (L.) Mill.), інші два (Delphinium cuneatum Spreng. і Pulsatilla grandis Wend.) вказано виключно за літературними даними, які потребують підтвердження. На нашу думку, вказівки Pulsatilla grandis для Полтавської області є помилковими і мають стосуватися інших видів цього роду. Найпоширенішими за числом відомих локалітетів є Adonis vernalis (128 місць трапляння) і Pulsatilla pratensis (75). Для усіх видів вказано переліки відомих місць їхніх знахідок, а також дані щодо їхнього поширення в окремих адміністративних районах та об’єднаних територіальних громадах Полтавської області. Обговорюються питання номенклатури двох видів: замість Adonis wolgensis Steven пропонується вживати назву A. volgensis DC., а замість Delphinium rossicum Litv. – D. cuneatum Spreng. Запропоновано нову номенклатурну комбінацію Pulsatilla pratensis subsp. ucranica (Ugr.) Davydov та уперше позначено її лектотип. Також підкреслено значну роль онлайн-ресурсів відкритих даних у вивченні біорізноманіття України, які є зручним інструментом для моніторингу та узагальнення наявної інформації про типові та рідкісні види флори і фауни.

СЕЗОННІ РИТМИ РОЗВИТКУ РОСЛИН GLEBIONIS CORONARIA (L.) CASS. EX SPACH. В ЦЕНТРАЛЬНОМУ ПОЛІССІ УКРАЇНИ

I. Ivashchenko, D. Rakhmetov, L. Kotyuk — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Метою наших досліджень було вивчення сезонних ритмів розвитку Glebionis coronaria (L.) Cass. ex Spach. (хризантеми увінчаної) за інтродукції в Центральному Поліссі України, залежно від абіотичних умов середовища зростання. Вивчення фенології інтродуцентів здійснено впродовж 2013–2017 років в ботанічному саду Поліського національного університету. Проведено розрахунок суми ефективних температур, вищих за 5°C, необхідних для проходження певної фази розвитку та загалом для життєвого циклу хризантеми увінчаної. Встановлено, що в умовах Центрального Полісся України впродовж 2013–2017 рр. рослини G. coronaria вегетували впродовж 102–132 діб за суми ефективних температур 1471,4–1780,3оС. Сходи з᾿являлись в III декаді квітня – I декаді травня за досить широкого діапазону сум ефективних температур від 131,4оС до 195,2оС. Вегетативна фаза тривала 35–41 добу, до I декади червня.
Фаза бутонізації розпочиналась в I декаді червня за суми ефективних температур 351,5–502 оС і тривала до III декади червня впродовж 20–24 діб. Початок фази квітування фіксували в II–III декаді червня за широкого температурного діапазону сум ефективних температур 527оС–755,3оС. Тривалість фази значно різнилась за роками досліджень: від 41 до 60 діб. Фаза плодоношення наступала у кінці червня – другій декаді липня за суми ефективних температур 780,5–1074,2оС і тривала від 28 до 52 діб. Фаза відмирання розпочиналась у III декаді линня – II декаді серпня за суми ефективних температур 1116,5 оС–1464,2оС. Вегетація закінчувалась у I декаді серпня – I декаді вересня. Терміни настання фенологічних фаз, що відображають сезонний розвиток, істотною мірою залежать від температури та водозабезпечення. Біологічні потреби інтродуцента в тривалості вегетаційного періоду й термічного режиму повністю відповідають природним умовам Центрального Полісся України, що підтверджує перспективність рослин G. coronaria для культивування в цьому регіоні.

ОСОБЛИВІСТЬ ТА СВОЄРІДНІСТЬ КВІТОК СУБТРОПІЧНИХ РОСЛИН КОЛЕКЦІЇ ХОРОЛЬСЬКОГО БОТАНІЧНОГО САДУ

V. Krasovsky, S. Gapon, T. Cherniak, O. Orlovskiy — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

В роботі за результатами оригінальних досліджень та аналізом літературних джерел наведено особливості будови квіток та їхні формули низки субтропічних рослин, які вирощуються у відкритому грунті колекційних ділянок «Сад субтропічних плодових культур» та «Формовий плодовий сад» в Хорольському ботанічному саду (Полтавська обл.) Серед них 11 видів вже квітують і плодоносять у колекції, а решта – поки що вегетують. Це: Asimina triloba (L.) Dunal) з родини Annonaceae; Laurus nobilis L.) З Lauraceae; Cydonia oblonga Mill., Chaenomeles×californica Clarke ex Weber), Cormus domestica L., Mespilus germanica L., Crataegus opaca Hooker & Arn., Prunus dulcis (Mill.) D.A.Webb, P. armeniaca L. з Rosaceae; Hovenia dulcis Thunb., Ziziphus jujuba Mill. з Rhamnaceae; Elaeagnus multiflora Thunb., El. umbellata Thunb. з Elaeagnaceae; Maclura tricuspidata (Carrière) Bureau, Ficus carica L. з Moraceae; Passiflora incarnata L. з Passifloraceae; Punica granatum L. з Lythraceae; Feijoa sellowiana O.Berg з Myrtaceae; Pistacia vera L. з Anacardiaceae; Citrus trifoliata L. з Rutaceae; Diospyros virginiana L. з Ebenaceae; Actinidia chinensis Planch. з Actinidiaceae та квітки рослин, які планується залучити до колекції: Crataegus azarolus L. з родини Rosaceae; Camellia sinensis (L.) Kuntze з Thеaсеае; Olea europaea L. з Oleaceae).

ГЛЯЦІАЛЬНИЙ РЕЛІКТ TOMENTHYPNUM NITENS (HEDW.) LOESKE (AMBLISTEGIACEAE) В УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ: ПОШИРЕННЯ ТА ФІТОЦЕНОТИЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ

R. Sadygov, L. Felbaba-Klushyna — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Ми виявили, що Tomenthypnum nitens в Українських Карпатах є регіонально рідкісним видом з вузькою екологічною амплітудою. У статті наводиться карта сучасного поширення виду в Українських Карпатах з врахуванням нових знахідок. Наведена детальна характеристика рослинних угруповань з участю T. nitens та обґрунтована ідея його включення до Червоного списку Закарпаття з метою збереження генофонду реліктових видів Карпат. Tomenthypnum nitens зустрічався виключно на мезо- та евтрофних болотах в угрупованнях трьох асоціацій класу Scheuchzerio palustris-Caricetea fuscae: as. Caricetum davallianae Dutoit 1924, та as. Carici flavae-Eriophoretum latifoliae Soό 1944, які належать до порядку Caricetalia davallianae, а також as. Caricetum nigrae Braun 1915 з порядку Caricetalia nigrae. Найбільшу ценотичну активність цей вид проявляє у складі асоціації Carici flavae-Eriophoretum latifoliae. В угрупованнях разом з Tomenthypnum nitens зустрічаються такі види, як Aulacomnium palustre, Helodium blandowii, Calliergonella cuspidata, Campуlium stellatum var. protensum, Climacium dendroides, Palustriella commutata, Thuidium delicatulum, Phylonotis fontana, Plagiomnium ellipticum.

ІНТРОДУКЦІЙНЕ ВИПРОБУВАННЯ СОРТІВ ВИДІВ РОДУ JUNIPERUS L. В ТЕХНОГЕННИХ УМОВАХ ПІВНІЧНО- СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В МІСЬКИХ ЛАНДШАФТНИХ КОМПОЗИЦІЯХ

O. Suslova — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Проведено комплексне інтродукційне дослідження 41 сорту семи видів роду Juniperus L. в м. Покровськ Донецької області. Проаналізовано морфо-декоративні ознаки сортів: за забарвленням хвої виділено 14 сортів (34%) зеленого кольору, 15 (37%) блакитного, 10 (24%) – золотаво-жовтого та строкатого; 2 (5%) – срібляво-сизого. За формою крони 15 сортів (39%) кущові; 18 (44%) стланкі; 5 (12%) пірамідальні; у двох сортів (по 2%) куляста та плакуча форма. За темпами росту переважають помірнозростаючі рослини (17 сортів): Juniperus squamata ‘Blue Carpet’ та сорти J. chinensis; 15 сортів зі швидким темпом росту: всі, без виключення, сорти J. sabina; 9 – повільнозростаючих: J. squamata ‘Blue Star’, J. horizontalis ‘Andorra compacta variegata’, J. horizontalis ‘Limeglow’ та ін. За строками вегетації всі досліджувані сорти відповідають вегетаційному періоду району досліджень та характеризуються своєчасним завершенням росту хвої та пагонів до часу можливого настання похолодання. Встановлено залежність між приростом однорічних пагонів та метеорологічними даними. Кореляція між приростом пагонів та кількістю опадів коливається від 0,24 у J. squamata ‘Hunnetorp’ до 0,70 у J. horizontalis ‘Wiltonii’, а між приростом пагонів і температурою повітря – від 0,21 у J. squamata ‘Hunnetorp’ до 0,85 у J. squamata ‘Blue Carpet’. Доведено, що 38 сортів (92%) не пошкоджуються морозами, зимостійкість становить I бал (Juniperus chinensis ‘Stricta Variegata’, J. sabina ‘Arcadia’, J. virginiana ‘Burkii’ та ін.); у 3 сортів (8%) підмерзають верхівки однорічних пагонів, зимостійкість їх оцінено у II бали (J. horizontalis ‘Limeglow’, J.×media ‘Gold star’, J. ×media ‘Mathot’). Тридцять два сорти характеризуються високою посухостійкістю (I бал): J. chinensis ‘Spartan’, J. sabina ‘Arcadia’, J. virginiana ‘Burkii’ та ін.; у 9 сортів в період посухи в'яне хвоя та усихає не більше 5% верхівок річних пагонів (II бали): J. horizontalis ‘Limeglow’, J. horizontalis ‘Andorra compact variegata’, J. ×media ‘Gold star’, J. sabina ‘Rockery Gem’ та ін. Визначено перспективність використання сортів у зеленому будівництві промислових міст північно-степової зони України. До цілком перспективних і перспективних віднесено 98% сортів, серед яких J. chinensis ‘Spartan’, J. sabina ‘Blue donaube’, J. virginiana ‘Grey Owl’, J. media ‘Mordigan gold’, J. scopulorum ‘Blue heaven’, J. horizontalis ‘Golden carpet’ та ін.

ВИДОВИЙ СКЛАД РОДИНИ COCCINELLIDAE (COLEOPTERA, COCCINELLIDAE) ОКОЛИЦЬ СМТ КОЧЕТОК ЧУГУЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

O. Dekhtiarova — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Під час польових досліджень, проведених 2018-2020 роках, було визначено видовий склад Coccinellidae на обраній території. Проведено порівняльний аналіз обліків кількісного та таксономічного складу за роки проведення дослідження. Була вивчена біологія і екологія кожного виду, в тому числі трофічні зв’язки кожного виду. Виділені основні харчові групи Coccinellidae в залежності від об’єктів живлення, біотопічне поширення, установлені їх основні екологічні угруповання.
Аналіз таблиць обліку показав, що в смт. Кочеток представлена велика різноманітість видів досить поширених на території Харківської області. У складі ентомофауни околиць м. Харкова виявлено 15 видів жуків Coccinellidae, які належать до 11 родів. Із 15 видів Coccinellidae, було виявлено, що домінантними є Coccinella septempunctata L. Та Harmonia axyridis Pall., субдомінантними – Adalia bipunctata L. І Hippodamia tredecimpunctata L. А також досліджені еколого біологічні особливості кожного виявленого виду, в тому числі встановлені трофічні зв’язки.
Наведена господарська оцінка виявлених Coccinellidae, відмічені види, перспективні для боротьби з шкідниками рослин та розроблені рекомендації щодо охорони місцевих видів Coccinellidae та прийоми збільшення їх чисельності і підвищення їх ефективності.

БУДОВА ПРОТОК ГАРДЕРОВОЇ, ЕКСТРАОРБІТАЛЬНОЇ ТА ІНФРАОРБІТАЛЬНОЇ СЛЬОЗОВИХ ЗАЛОЗ ЛАБОРАТОРНИХ ЩУРІВ

Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Мета дослідження. З’ясувати та порівняти будову екскреторних проток Гардерової, екстра- та інфраорбітальної сльозових залоз лабораторного щура.
Об’єкт і методи. Було досліджено 5 лабораторних щурів самців шляхом препарування сльозових залоз, з яких для гістологічного дослідження отримали серії тонких парафінових зрізів. Мікропрепарати фарбували гематоксиліном та еозином та досліджували під світловим мікроскопом.
Результати. Встановлено, що трубчасто-альвеолярні епітеліальні компоненти екстраорбітальної залози щурів всередині часточки розташовані навіть щільніше, ніж в інфраорбітальній залозі, про що свідчать дуже вузькі інтерстиціальні щілини. Сльозові залози лабораторних щурів мають індивідуальну чітко окреслену сполучнотканинну капсулу. Всередині капсули і між часточками є щілиноподібні міжепітеліальні інтерстиціальні простори, в яких ми не виявляємо скупчення ліпоцитів, як це відбувається в сльозових залозах людини.
В об’ємі часток, як екстраорбітальної та інфраорбітальної залози, міжепітеліальні інтерстиціальні простори містять судини гемомікроциркуляторного русла, переважно капіляри, прекапілярні артеріоли та посткапілярні венули. Артеріоли і венули зазвичай візуалізуються за межами часток у більш виражених інтерстиціальних просторах.

ЛІТНІЙ ЗАМОР РИБ У КАНІВСЬКОМУ ВОДОСХОВИЩІ В 2019 ТА 2016 РР: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

V. Kuibida, O. Nekrasova, V. Lopatynska, P. Kokhanets — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Антропогенний вплив на Канівське водосховище призвів до погіршення якості життя гідробіонтів внаслідок евтрофікації води шляхом забруднення біогенними елементами. Замор риби ‒ індикатор екологічного неблагополуччя водного об’єкта.
Було здійснено кількісну та видову інвентаризацію заснулих гідробіонтів вдовж берегової лінії довжиною 1000 м. Зранку 3 липня 2016 р. нами виявлено 174 загиблих особини, серед яких 11 видів променеперих риб та 1 представник класу Вищі ракоподібні (Malacostraca). За аналогічних умов 26 червня 2019 р. зафіксовано загибель 98 особин.
Здійснено порівняльний аналіз у видовій структурі гідробіонтів та їх взаємозв’язок з екологічними чинниками. Найелімінованою групою видів були представники родини Окуневих (Percidae). Серед мертвих риб вони складали 56%, а в групі із чотирьох видів лідирував Gymnocephalus cernua (L.) – 39%. Завдяки зосередженості на прибережній мілині в заростях водної рослинності Бичкові (Gobiidae) склали наступну групу вразливості (25% серед загиблих). Основним чинником замору риб в нижній частині Канівського водосховища вздовж берегової лінії від урочища «Рожена криниця» до точки «пристань» с. Бучак 1-3 липня 2016 та 26 червня 2019 рр. була згубна дія пікової температури води та її «цвітіння», що склалися у зазначений хроноло-гічний період. Зміни видового складу найуразливіших риб зумовлені особливостями біології ідентифікованих гідробіонтів та екологічними умовами водойми цих років.
Серед них ‒ температура води, перемішування її шарів вітром та аераційні процеси в дощові дні.

КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ХВОРОБ ШЛУНКА ТА ПОРОЖНИНИ РОТА

O. Kharchenko, N. Kharchenko — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

В слизовій оболонці періодонту і слизовій оболонці шлунка можна відмітити як подібні запальні процеси так і процеси, що їх відрізняють. Так і є схожість у показниках мітотичного режиму в слизовій оболонці шлунка в порівнянні із слизовою оболонкою періодонту. Хронічні хвороби шлунка, асоційовані з Helicobacter pylori, є поширеними захворюваннями, а ступінь вираження запальних процесів слизової оболонки шлунка має певний зв’язок із розвитком і ступенем вираження періодонтиту в цієї групи пацієнтів.
За показниками мітотичного режиму коефіцієнт кореляції Пірсона rxy між хронічною виразкою шлунка, хронічною виразкою дванадцятипалої кишки та атрофічним гастритом у хворих на хронічний періодонтит складає відповідно 0,607, 0,881 та 0,931 що свідчить про існування відповідно значного, сильного та дуже сильного за тіснотою зв’язку. Це підтверджує інтеркурентний зв’язок хронічних захворювань травного тракту.

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ АНАТОМІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Розглянуті історичні віхи розвитку міжнародної анатомічної термінології. Проаналізовані праці, де вже у гомерівську епоху можна знайти цілий ряд анатомічних і нозологічних найменувань, якими користувався Гіппократ, і ті що донині вживаються у сучасній медичній науці. Висвітлена ключова роль яскравих історичних особистостей, які зробили величезний неоціненний внесок у розвиток, формування та становлення міжнародної анатомічної номенклатури. В свою чергу, такий довгоочікуваний перелік латинських, українських та англійських еквівалентів анатомічних термінів у новітніх латино-англійській та українській анатомічній номенклатурі повинен сприяти оптимальній інтеграції сучасної української медицини в єдиний всесвітній науковий та освітянський простір. Доведена необхідність залучення низки заходів для сприяння систематичної актуалізації термінологічних знань, міждисциплінарної інтеграції отриманих знань латинської мови і курсів морфологічних кафедр, підвищенню анатомічної та клінічної термінологічної грамотності
не лише здобувачів освіти, але й медичних працівників.

МЕТОДИ СИНТЕЗУ НАНОЧАСТОК СРІБЛА ТА ЦЕРІЮ

M. Malinoshevska, O. Shydlovska — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Дослідження наночастинок в даний час - область інтенсивного наукового інтересу через широкий спектр можливостей застосування в медико-біологічних галузях. Тому національні ініціативи в галузі нанотехнологій та дослідження наночастинок отримують широку державну підтримку в багатьох країнах світу. Методи синтезу наночастинок досить прості і можуть здійснюватись без спеціального лабораторного обладнання. Сам факт простоти процесу синтезу з технічного боку робить синтез і використання наночастинок у медицині, біотехнології та інших галузях діяльності людини вкрай привабливим. Наночастки срібла володіють ярковираженою антибактеріальною дією проти широкого спектра бактеріальних збудників інфекцій. Для наночасток церію описані антиоксидантні властивості, що забезпечують перспективу їх застосування в терапії пухлинних та вірусних захворювань. Саме тому метою роботи є аналіз та порівняння можливих методів синтезу наночасток срібла та церію та виокремлення найперспективнішого методу.
Проведений аналіз відомих методів синтезу наночасток срібла та церію, а також порівняння їх переваг та недоліків, дозволило зробити висновок, що саме біологічний синтез наночасток є найперспективнішим, зокрема з використанням рослинних екстрактів. Важливою особливістю біологічного методу синтезу наночасток є відсутність токсичних відновників та складної багатоступінчатості процесу в порівнянні з хімічним методом синтезу. Також, біологічний метод синтезу дозволяє отримувати наночастки визначеного розміру та форми в широкому діапазоні значень, тоді як фізичний метод є дуже обмеженим. Регулювання розміру та форми наночасток, отриманих біологічним синтезом забезпечується простою зміною умов синтезу, а саме значення рН, кислотності, концентрації відповідної солі металу і т.д. Зелений синтез є безпечним екологічним та економічно-вигідним методом синтезу наночасток срібла та церію.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ У МІКРОРАЙОНІ РАКІВКА М. КРЕМЕНЧУКА

K. Tislyuk, M. Dyachenko-Bogun — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

У зв’язку з трансформацією навколишнього середовища під антропогенним впливом найбільш гостро постала проблема моніторингу екологічного стану навколишнього середовища, суть якого – система спостережень над змінами стану навколишнього середовища та прогнозів, зроблених на основі цих спостережень. Міське середовище внаслідок високої концентрації населення та виробництв піддається різноманітним екологічним впливам, які чинять негативну дію на біотичні угруповання. Вплив на живі організми міст відбувається через різні види забруднення атмосферного, водного та ґрунтового середовища. Ступінь забруднення атмосфери можна визначити різними методами, одним із яких є біоіндикація. Головна перевага такого підходу полягає в тому, що якість довкілля оцінюється за станом тих об’єктів, які безпосередньо та постійно перебувають у відповідному середовищі.
Метою дослідження було визначення екологічного стану атмосферного повітря в мікрорайоні Раківка м. Кременчука методом біоіндикації та розробити шляхи поліпшення його якості. Виявили, що найбільш чисте атмосферне повітря відмічається для модельної ділянки у якої високий рівень озеленення. А найбільш забруднене повітря на модельній ділянці для якої характерна висока інтенсивність руху легкових автомобілів, вантажівок та громадського транспорту.

ПІДГОТОВКА НАСІННЯ ZEA MAYS L. ТА ЙОГО ВИРОЩУВАННЯ НА РІЗНИХ СУБСТРАТАХ В ЛАБОРАТОРНИХ УМОВАХ

N. Barannik, M. Dyachenko-Bogun — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

У статті наведено результати досліджень однієї з основних культур сучасного світового землеробства кукурудзу звичайну (Zea mays L.) cорту Данііл. Це культура різностороннього використання та високої урожайності. У порівнянні з пшеницею та рисом кукурудза, з точки зору її застосування, мабуть, є найбільш різноплановою злаковою культурою.
Під час досліджень у різних контейнерах були створені однакові умови температури, вологи та освітлення. У контейнер з чорноземом, глинистим ґрунтом та тирсою було висаджено пророщене насіння кукурудзи. При однакових умовах були досягнуті різні результати у вирощуванні. У чорноземі зерно Zea mays L. проросло та розвивалося швидше і рівномірніше, ніж в інших субстратах. Рослина у чорноземі виросла значно міцніша, коренева система більш розвинута. Висота її була вищою ніж у тирсі приблизно на 4 см, а у глинистому ґрунті – на 3-4 см. Насіння проросло та виросло до фази 3-4 листочки. Zea mays L. у тирсі та глинистому ґрунті проросла до фази 2-3 листочки і подальший її розвиток загальмувався.

ДІЯ БІОСТИМУЛЯТОРІВ НА ЯКІСТЬ НАСІННЯ ТА РОСТОВІ ПРОЦЕСИ БОБОВИХ КУЛЬТУР

O. Shevchuk, S. Polyvanyi, O. Khodanitska, O. Tkachuk — Fri, 03 Jun 2022 00:00:00 +0300

Вивчали вплив біостимуляторів Триходерміну-Біо, Епін-екстра, Циркону та Крезацину на лабораторну схожість насіння та ростові процеси бобових культур: бобів кормових сорту Візир, чини посівної сорту Іволга та сочевиці харчової сорту Лінза.
Застосування біостимуляторів на бобових культурах призводило до підвищення показників посівних якостей насіння і їх біометричних характеристик. Найкращий ефект виявлений при використанні біостимулятора Епін-екстра.
Препарат покращував енергію проростання насіння чини посівної, сочевиці харчової і бобів кормових на 1–8 %, лабораторну схожість на 2–3 %, дружність проростання – на 1,8–3,9 %.
Передпосівна обробка насіння біостимулятором Епін-екстра призводила до збільшення маси проростків на 0,03–0,04 г у порівняні з обробкою водою у контролі.