Біологія та екологія http://bioeco.pnpu.edu.ua/ <p>Журнал публікує оригінальні матеріали (експериментальні, теоретичні і методичні статті, а також короткі повідомлення, огляди і рецензії) за результатами досліджень у різних галузях біології та екології. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – серія КВ № 23455-13295 ПР від 02 липня 2018 року.</p> <p>Включено до Переліку наукових фахових видань України, публікації яких зараховуються до результатів дисертаційних робіт з біологічних наук (Наказ МОН України №1413 від 24.10.2017 року). Дата включення (внесення змін), категорія - Наказ від 02.07.2020 № 886 Категорія «Б».</p> Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University uk-UA Біологія та екологія 2414-9810 СИСТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА БРІОФЛОРИ БОРІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА ПОЛТАВСЬКОГО Р-НУ, ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261533 <p>У статті проаналізовано систематичну структуру бріофлори Борівського лісництва Полтавського р-ну, Полтавської області. За результатами наших досліджень встановлено, що видовий склад бріофітів налічує 71 вид мохоподібних, що належать до двох відділів, п’яти класів, 14 порядків, 25 родин, 44 родів. Відділ Marchantiophyta репрезентований шістьма видами, які належать до чотирьох родин, п’яти родів. Відділ Bryophyta представлений 65 видами, які належaть до 21 родини, 39 родів. Таксономічна структура бріофлори характеризується перевагою маловидових родин.<br>Спектр провідних родин містить 12 родин, які налічують 57 видів (80,28%), очолює його родина Brachytheciaceae. На другому і третьому місці відповідно знаходяться родини Dicranaceae, Polytrichaceae, (по 7 видів). На лісовий характер бріофлори вказують також види-сильванти з родин Bryaceae, Hylocomiáceae, Hypnасеае, Lophocoleaceae, Mniaceae, Orthotrichaceae, Plagiotheciасеае. Pylaisiadelphaceae, Radulaceae та ін. Про наявність перезволожених місцезростань свідчить присутність у досліджуваній бріофлорі видів родин Amblystegiaceae, Sphagnaceae. Подальший аналіз бріофлори Борівського лісництва дозволить встановити її еколого-біологічні, біоморфологічні, еколого-ценотичні та географічні особливості.</p> S. Gapon O. Kononenko Yu. Gapon Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 8 13 10.33989/2021.7.2.261533 БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОВИХ ПЕРСПЕКТИВНИХ ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ У МЕЖАХ ПОЛТАВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261534 <p>Стаття містить стислий ботанічний опис трьох нових пропонованих об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення – ландшафтних заказників «Жуківський» і «Бугаївський» та ботанічного заказника «Косточки». Ці території є одними з найцінніших осередків природної рослинності у межах Полтавської міської громади, а їхнє створення дозволить забезпечити охороною локалітети шістьох видів з «Червоної книги України» (Colchicum versicolor Ker Gawl., Crocus reticulatus Steven ex Adam, Tulipa quercetorum Klokov &amp; Zoz, Stipa capillata L., Adonis vernalis L., Astragalus dasyanthus Pall.), 22 регіонально рідкісних на території Полтавської області видів судинних рослин (Veratrum nigrum L., Iris aphylla L., Bellevalia speciosa Woronow, Hyacinthella leucophaea (K. Koch) Schur, Muscari neglectum Guss. ex Ten., Scilla siberica Haw., Convallaria majalis L., Aegilops cylindrica Host, Aconitum lasiostomum Rchb. ex Besser, Clematis integrifolia L., Lathyrus pannonicus (Jacq.) Garcke, Oxytropis pilosa (L.) DC., Prunus avium (L.) L., P. fruticosa Pall., Rosa chrshanovskii Dubovik, Dianthus eugeniae Kleopow, Asyneuma canescens (Waldst. &amp; Kit.) Griseb. &amp; Schenk, Campanula persicifolia L., Aster bessarabicus Bernh. ex Rchb., Cota tinctoria (L.) J. Gay, Jurinea multiflora (L.) B. Fedtsch., Valeriana officinalis L.) та трьох раритетних асоціацій степової рослинності (Stipetum capillatae purum, Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae), S. koeleriosum (macranthae)), які належать до однієї формації і охороняються згідно з «Зеленою книгою України». Для кожного пропонованого об’єкта зазначено розташування, площу, основні типи рослинності, кількість рідкісних видів та угруповань.</p> D. Davydov L. Gomlya Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 14 21 10.33989/2021.7.2.261534 НАТУРАЛІЗАЦІЯ АДВЕНТИВНОЇ ФРАКЦІЇ ФЛОРИ ЛУК РОМЕНСЬКО-ПОЛТАВСЬКОГО ГЕОБОТАНІЧНОГО ОКРУГУ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261537 <p>У статті проаналізовано адвентивну фракцію флори лук Роменсько-Полтавського геоботанічного округу. За результатами досліджень встановлено, що дана фракція нараховує 55 видів, які належать до 47 родів, 16 родин, 13 порядів, двох класів, одного відділу. За часом занесення переважають археофіти 37 видів (67,3%), за способом проникнення домінують ксенофіти – 40 видів (72,7%), за ступенем натуралізації виявлено 45 видів (81,8%) епекофітів, за первинним ареалом існування переважає середземноморська – 13 видів (23,6%), середземноморсько-ірано-туранська –12 видів (21,8%) та ірано-туранська – 8 видів (14,5%) групи. За відношенням до вологи переважають ксеромезофіти – 30 видів (54,5%), а за відношенням до освітлення – геліофіти, котрі становлять 40 видів (72,7%). За життєвою формою мають перевагу хамефіти – 29 видів (52,8%).<br>За часом занесення серед епекофітів у флорі досліджених лук переважають археофіти, які становлять 30 адвентивних видів (54,5%). За способом занесення серед епекофітів домінують ксенофіти – 33 види (60%). За первинним ареалом основу епекофітів утворюють адвентивні види середземноморсько-ірано-туранського (11 видів), середземноморського (10 видів) та ірано-туранського (6 видів) походження, які разом становлять 27 видів або 60% від усіх епекофітів. За відношенням до вологи серед епекофітів переважають ксеромезофіти, які серед епекофітів становлять 57,8%. За відношенням до світла більшу частину епекофітів становлять геліофіти – 33 види (60%). Майже половина епекофітів складається із терофітів, які мають 25 адвентивних видів (45,5%).</p> M. Zhuk S. Gapon Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 22 26 10.33989/2021.7.2.261537 ІНВАЗИВНИЙ ЦИКЛ ТА ОЦІНКА ГЛИБИНИ УРАЖЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕНДРОФЛОРИ УКРАЇНИ В ОКРЕМИХ ЕКОСИСТЕМАХ ОМЕЛОЮ БІЛОЮ (VÍSCUM ÁLBUM L.) http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261543 <p>Дослідження, пов’язані з біологією та екологією омели білої (Víscum álbum L.), з аналізом її впливу на дендрофлору природних та штучних екосистем. Проаналізована послідовність етапів інвазійного циклу омели, починаючи з етапу інфікування, напруженості інвазії (ступеню її поширення у кроні ), пригнічення розвитку дерев, їх загибелі, а також механізм цих процесів. Стадії мають різну тривалість у різних видів. Проведено порівняння повного циклу зараження омелою для тих видів, які найчастіше інфікуються на Поліссі, Східному Поділлі та в прибережних районах правого узбережжя Дніпра. Найбільш чутливими видами до інвазії виявилися наступні: Populus nigra L., P. balsamifera L., Tilia cordata Mill, Salix babylonica L., S. fragilis L., Juglans nigra L.та J. cinerea L., Sorbus aucuparia L., Betula pendula Roth, Acer saccharum Marshall, A. saccharinum L., Fraxinus excelsior L. Напруженість інвазії та глибина ураження омелою, яка враховує також і ступінь пригнічення згаданих та деяких інших видів, стали на сьогодні особливо загрозливими, що вимагає пошуку шляхів вирішення цієї біологічно і екологічної проблеми. Ряд видів здатні протистояти поширенню омели навіть за умов їх зараження через наявність внутрішніх механізмів, що забезпечують їх відносно високу стійкість до цього паразита, серед них: Populus pyramidalis Rozier, його гібриди, Quércus rúbra L, Prunus avium L., Prunus cerasifera Ehrh. Значна кількість видів дендрофлори знаходиться поза впливом омели. Це вказує на існуючі специфічні бар’єри, які блокують подальше розповсюдження та адаптацію серед популяцій Víscum album L. Запропоновано концепцію резистентності та чутливості до омели представників дендрофлори. Оптимізований алгоритму визначення напруження інвазії з боку V. album L, процесів пригнічення, загибелі та подальшої біодеградації уражених дерев. Проведено класифікацію характеру взаємодії омели та дерев-господарів. Потужна експансія омели білої вимагає спільних зусиль вчених та держави для обмеження її поширення.</p> E. Kavun I. Berezovskiy V. Panko Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 27 36 10.33989/2021.7.2.261543 ПЕРСПЕКТИВИ ІНТРОДУКЦІЇ ГРАНАТНИКА ЗВИЧАЙНОГО (PUNICA GRANATUM L.) В ЛІСОСТЕП УКРАЇНИ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261544 <p>На основі сучасних публікацій узагальнено морфологічні та біоекологічні особливості гранатника звичайного щодо інтродукції у лісостепову зону України.<br>Показано що P. granatum без пошкоджень може витримувати короткочасне зниження температури повітря до мінус 15 °С, а за умови зимового укриття утеплюючим матеріалом перенести зниження температури до мінус 25 °С.<br>Виокремлено вимоги гранатника до тепла – для визрівання плодів йому необхідний вегетаційний період упродовж 180–200 днів й сума активних температур за вегетаційний період понад 3000 °С. За даними Полтавського обласного центру з гідрометеорології період активної вегетації сільськогосподарських культур триває 169–173 дні, змінюючись в окремі роки від 148 до 190 днів. Починається вегетаційний період з 16–18 квітня і закінчується 4–6 жовтня. Сума активних температур повітря за цей період змінюється від 2795° С на півночі області до 3045° С на півдні. В окремі роки ця сума коливається від 2390° С до 3435° С.<br>Наголошено що у рослин багато сплячих бруньок, вони довговічні, старіють повільно, але легко переходять у активний стан, утворюючи численні пагони, це свідчить про високу регенеративну здатність виду. Завдяки такій особливості гранатник рано входить у період плодоношення – розмножений живцями плодоносить з третього-четвертого року. Зазначено що гранатник звичайний добре розмножується посівом насіння, що має значення для практичної селекції. До ґрунтових умов він невибагливий, зростає на різноманітних від щебенистих до важких глинистих ґрунтах, за винятком заболочених. Відносно висока також солестійкість, адже рослини можуть нормально розвиватися при засоленні, що досягає 0,5 г/кг ґрунту.<br>Представлено результати роботи з мобілізації вегетативного матеріалу гранатника звичайного у Хорольський ботанічний сад як початок створення генофонду виду та його зберігання.<br>Показано шляхи підвищення адаптаційного потенціалу виду в кліматичних умовах Лісостепу України.</p> V. Krasovsky T. Cherniak O. Orlovskiy S. Gapon Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 37 42 10.33989/2021.7.2.261544 ОСОБЛИВОСТІ МЕЗОСТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛИСТКА ТА АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ СТЕБЛА ТЮТЮНУ ЗА ДІЇ ІНГІБІТОРІВ РОСТУ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261545 <p>Рослини тютюну сорту Тернопільський 14 обробляли інгібіторами гібереліну 2-ХЕФК, EW-250 та CCC-750. Під впливом антигіберелінів потовщувалися листкові пластинки тютюну за рахунок розростання хлоренхіми. Найбільше зростання товщини листків встановлено після застосування 2-ХЕФК та EW-25. Ці самі препарати збільшували об’єм клітин стовпчастої паренхіми. Розміри клітин губчастої паренхіми за дії інгібіторів гібереліну достовірно зменшувалися. Встановлено, що ССС-750 збільшував кількість клітин епідермісу на одиницю абаксіальної поверхні листка, а 2-ХЕФК і EW-250 зменшували. Усі інгібітори росту зменшували кількість продихів та збільшували площу продихів. Усі препарати потоншували шар первинної перидерми, а ретарданти потовщували шар коленхіми. EW-250 збільшував розміри клітин склеренхімних волокон, тоді як інші препарати їх зменшували. Усі антигібереліни потовщували оболонки клітин склеренхіми. Етиленпродуцент збільшував товщину шару вторинної перидерми, а інші препарати цей показник зменшували. EW-250 збільшував, 2-ХЕФК зменшувала, а ССС-750 не змінював товщину шару ксилеми. Діаметр найбільших судин зменшувався за дії 2-ХЕФК та ССС-750 і не змінювався після обробки EW-250.</p> V. Rohach O. Talalayeva V. Kuryata T. Rohach Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 43 48 10.33989/2021.7.2.261545 ДІЯ ГІБЕРЕЛОВОЇ КИСЛОТИ І ТЕБУКОНАЗОЛУ НА МОРФОГЕНЕЗ І ПРОДУКТИВНІСТЬ РОСЛИН CICER ARIETINUM L. http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261546 <p>Встановлено особливості дії регуляторів росту 0,005%-го гібереліну та ретарданту триазольного типу 0,05%-го тебуконазолу на морфоргенез, формування мезоструктури та якість насіння у зв’язку з урожайністю культури нуту культурного середньостиглого сорту Тріумф. Виявлено, що застосування гібереліну сприяло збільшенню лінійних розмірів стебла та інгібіторну дію ретарданту тебуконазолу на цей показник. Обидва препарати сприяли посиленню галуження стебла (формувалися додаткові пагони другого та наступних порядків). За дії обох препаратів відбувалося збільшення площі листкової поверхні та зростали показники чистої продуктивності фотосинтезу, подовжувалася тривалість функціонування сформованих листків.<br>Збільшення фотосинтетичної активності одиниці площі листка визначалося формуванням більш ефективної мезоструктури, більшим об’ємом та лінійними розмірами клітин стовпчастої та губчастої асиміляційної паренхіми. При цьому встановлено, що гіберелін зменшував, а тебуконазол підвищував вміст хлорофілів в листках.<br>Морфологічні та анатомічні зміни рослин нуту призводили до перебудови донорно-акцепторних відносин, оптимізації урожайності насіння. Показано позитивний вплив застосованих регуляторів росту на насіннєву продувність рослин проти необробленого контролю. За дії препаратів відбувалися певні зміни якісного складу насіння - зменшення вмісту цукрів і крохмалю супроводжувалося зростанням вмісту олії та загального азоту, що є свідченням накопичення більшої кількості білків. Більш ефективним було застосування фолікуру.</p> L. Golunova V. Kuryata I. Poprotska S. Kobak Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 49 54 10.33989/2021.7.2.261546 МОРФОЛОГІЯ ЧОЛОВІЧИХ ЧЕРЕПІВ XVII–XVIII СТ. ІЗ БАТУРИНА http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261558 <p>Матеріал і методи. Статтю присвячено публікації та порівняльному аналізу чоловічої краніологічної серії XVII–XVIII ст. з міста Батурин, знайденої під час розкопок В. П. Коваленка, О. Б. Коваленка, Ю. М. Ситого, В.І. Мезенцева, В. Скорохода, 2005–2015 рр. на території Фортеці (собор Животворної Трійці) та в перевідкладеннях. У роботі використано комп’ютерні програми, які створили Б.О. й О. Г. Козінцеви 1991 р. Залучено 14 краніометричних ознак за Р. Мартіном.<br>Мета роботи – ввести в науковий обіг новий матеріал і визначити місце краніологічної серії серед відомих антропологічних типів. Для цього дати загальну морфологічну характеристику чоловікам з Батурина XVII–XVIII ст. на тлі суміжних етнічних груп України та Східної Європи (синхроністичний метод), визначити відстані між окремими серіями XII–XІX ст. за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу й з’ясувати місце чоловіків з Батурина в системі краніологічних типів Східної Європи.<br>Результати. Вперше було створено загальну чоловічу серію з Батурина XVII–XVIII ст., до якої залучено 74 черепа. Застосувавши порівняння квадратичних відхилень 69 основних ознак та індексів чоловічих черепів із Батурина зі стандартними, можна припустити, що досліджувана вибірка неоднорідна за складом. При порівнянні чоловічої досліджуваної групи XVII–XVIII ст. з синхронними та більш ранніми серіями XII–XІX ст. зі Східної, Центральної та Західної Європи методом багатовимірного канонічного та кластерного аналізу відзначено її найбільшу подібність до міських черепів з київського Подолу.<br>Висновки. Згідно з середніми значеннями краніометричних ознак, чоловічу групу можна віднести до центральноукраїнського антропологічного типу в зв’язку з брахікранною черепною коробкою, відносно широким обличчям та великим кутом випинання носових кісток.</p> Yu. Dolzenko Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 98 114 10.33989/2021.7.2.261558 АНАЛІЗ МІТОТИЧНОГО РЕЖИМУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ У ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМИ ХВОРОБАМИ ШЛУНКА http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261559 <p>Хронічний атрофічний гастрит, хронічна виразка дванадцятипалої кишки та шлунка створює умови для формування передракових змін в слизовій оболонці шлунка у вигляді дисплазій. Досліджено біопсійний матеріал слизової оболонки шлунків, від хворих на хронічний атрофічний гастрит, хронічну виразку шлунка та дванадцятипалої кишки - 75. Розвиток вираженої дисплазії епітелію слизової оболонки шлунка спостерігався переважно при більш виражених формах хронічного гастриту. Висока проліферативна активність епітелію слизової оболонки шлунка підтверджена експресією маркеру Кі-67 з індексом мітки (ІМ) &gt;30,0%. Між ступенем дисплазії епітелію слизової оболонки шлунка та показниками мітотичного режиму при хронічному атрофічному гастриті, хронічній виразці дванадцятипалої кишки та шлунка коефіцієнт кореляції Пірсона rxy склав відповідно 0,853, 0,754 та 0,853. Наявна статистично достовірна залежність з ймовірністю 0,99.</p> O. Kharchenko N. Kharchenko Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 115 119 10.33989/2021.7.2.261559 АНАЛІЗ ФІТОІНДИКАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ROBINIA PSEUDOACACIA L. В УМОВАХ м. КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261550 <p>Проаналізовано фітоіндикаційні властивості Robinia pseudoacacia L. в умовах м. Кам’янця-Подільського. Наводяться дані щодо ролі рослин в екологічній стабілізації міського середовища. Зазначається, що деревні рослини мають ряд переваг перед іншими, оскільки збагачують і очищають повітря протягом усього року, їх велика площа фотосинтетичних органів дозволяє ефективно поглинати токсичні речовини з навколишнього середовища та здійснювати асиміляційну роль. Окрім цього, деревні рослини вивчають у фітоіндикаційних дослідженнях. Наводиться інформація про об’єкт дослідження, його суперечливе значення через інвазивність та велику економічну та соціальну роль. Для аналізу фітоіндикаційних властивостей R. pseudoacacia в умовах м. Кам’янця-Подільського, обрали сім дослідних ділянок, що відрізняються різним антропогенним навантаженням, зокрема інтенсивністю транспортного руху. За досліджувані параметри обрали площу листків, кількість бобів на модельній гілці, довжину і ширину бобів, морфометричні показники насіння (довжина і ширина), кількість насіння у бобі та вагу насіння. Показано, що рослини R. pseudoacacia у різних місцях зростання м. Кам’янця-Подільського, відрізняються морфометричними показниками. Встановлено, що з погіршенням умов, зменшується площа листків, кількість плодів на модельній гілці, довжина та ширина бобів, вага насіння і його лінійні розміри. Пропонуємо досліджувані параметри використовувати у біоіндикаційних дослідженнях оцінки стану довкілля.</p> I. Hrygorchuk O. Optasyuk L. Lyubinska P. Plakhtіy Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 68 75 10.33989/2021.7.2.261550 ПРИРОДНІ ЗМІНИ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ДЖАРИЛГАЦЬКИЙ» http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261551 <p>У статті наведено результати досліджень природних змін рослинності національного природного парку «Джарилгацький» (Херсонська область, Україна). Природні зміни рослинності репрезентовані послідовними і катастрофічними сукцесіями. Послідовні зміни представлені галобдукційними (заростання солончаків), гідрообдукційними (заростання водойм) та псамообдукційними (заростання пісків), еологенними (викликані активністю повітряних мас), алювіогенними (відбуваються за рахунок накопичення відкладів) та кліматогенними (викликані змінами температурного режиму та гідрорежиму). Катастрофічні зміни на досліджуваній території відбуваються за рахунок геоморфогенних процесів, а саме – під впливом штормів. Значний розвиток сингенетичних, а також геоморфогенних сукцесій відбувається вздовж берегової смуги острова Джарилгач та материкових ділянок НПП «Джарилгацький».<br>Це пов’язано із рухливістю субстрату. У рослинному покриві за площею переважають галофітні та псамофітні ценози – найбільш динамічні та вразливі до природних та антропогенних чинників. У роботі висвітлено результати аналізу змін рослинності острова Джарилгач за 80-річний період: унаслідок посилення ксерофітизації та галофітизації зникли угруповання Lemnetum minoris Soó 1927 та Typhetum angustifoliae Pignatti 1953, ценози з видами роду Salix L., значно скоротилися площі Schoenoplectetum lacustris Chouard 1924 та Junco maritimi-Cladietum marisci (Br.-Bl. &amp; O. de Bolòs 1957) Géhu &amp; Biondi 1988. Отже, наслідками кліматогенних змін є деградація та зникнення низки угруповань.</p> A. Davydova Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 76 83 10.33989/2021.7.2.261551 ЗЕМЛІ ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В СТРУКТУРІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОМЕРЕЖІ ПОЛТАВЩИНИ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261555 <p>Для поліпшення умов формування здорового довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу регіонів України, повноцінного збереження біотичної та ландшафтної різноманітності, підтримання екологічної рівноваги екосистем здійснюється розбудова національної та регіональної екомереж. Для Полтавської області напрацьовано теоретичні та методичні підходи до розбудови регіональної екомережі. Стаття присвячена ідеї розширення концепції розбудови регіональної екомережі Полтавщини за рахунок земель органічного землеробства, в основі використання яких лежить застосування технологій та ресурсів, що сприяють екологічній рівновазі в природних системах та становленню стійких і збалансованих агроекосистем.<br>Вони розглядаються не тільки як об’єкти організації господарської діяльності, а й осередки збереження біорізноманіття, у тому числі й природного. Наведено інформацію про впроваджений у полтавському регіоні досвід реалізації принципів органічного землеробства в діяльності агропідприємств «Агрофірми «Маяк» (Полтавський район) та «Агроекологія» (Миргородський та Полтавський райони), що передбачає застосування екологічно безпечних агротехнічних і біоценотичних заходів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. Визначено, що одним із ефективних шляхів збереження земель, які використовують для органічного землеробства, є їх заповідання та включення до складу регіональної екомережі як важливих ресурсних природних компонентів. При цьому доцільно забезпечувати охороною землі органічного землеробства у складі національних природних та регіональних ландшафтних парків за рахунок введення їх до господарських зон, у яких передбачено традиційне раціональне їх використання.</p> V. Ishchenko N. Smolar Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 84 90 10.33989/2021.7.2.261555 ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЕКОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТА ФЕНОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕЯКИХ СОРТІВ ВИДУ ABELMOSCHUS ESCULENTUS (L.) MOENCH В УМОВАХ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261557 <p>У статті представлено результати біоекологічних характеристик та фенологічних особливостей деяких сортів виду Аbelmoschus esculentus (L.) Moench в умовах Вінницької області: два сорти українського походження – ‘Сопілка’ та ‘Alabama red’, а також сорт бамії турецького походження – ‘Sultani’. Досліджено енергію проростання та схожість насіння. Отримано результати фенологічних спостережень: календарні терміни початку фенологічних фаз, тривалості фаз і міжфазних періодів обраних сортів. Було встановлено, що найбільш раннім за строками проходженням фенологічних фаз є сорт Abelmoschus esculentus турецького походження - ‘Sultani’.<br>Для цього сорту тривалість міжфазних періодів (для 2018-2019 рр) становила: «сівба-сходи» - 20 днів, «сходи-цвітіння» - 54 дні, «цвітіння-початок плодоношення» - 4 дні. За результатами 2020 р міжфазні періоди для сорту ‘Sultani’ були більшими в середньому на 3-4 дні.</p> O. Mashtaler A. Lutsenko L. Mikulich Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 91 97 10.33989/2021.7.2.261557 ДІЯ БАКТЕРІАЛЬНОГО ТА СТИМУЛЮЧОГО ПРЕПАРАТІВ НА ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ ГОРОХУ ЯРОГО http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261547 <p>Вивчали вплив бактеріального препарату Ризоактив та стимулюючого препарату Регоплант, а також їх сумісного застосування на лабораторну схожість насіння та початкові ростові етапи рослин гороху ярого сорту Оплот.<br>На процеси проростання гороху ярого, у період гетеротрофного живлення, найбільший вплив мали препарат Регоплант та суміш Ризоактив + Регоплант. На етапі переходу рослин гороху до автотрофного живлення виявлено зменшення сирої маси сім'ядолі за використання стимулюючого препарату Регопланту та його поєднання із бактеріальним препаратом, що супроводжувалося активацією ростових процесів у надземній на підземній частинах проростка, а саме збільшенням, як лінійних розмірів, так і їх мас.<br>Найкращі показники посівних якостей насіння гороху ярого були виявлені за сумісної обробки насіння стимулюючим препаратом Регоплантом та бактеріальним препаратом Ризоактивом, де відмічено підвищення відносно контролю показників енергії проростання на 3 %, схожості на 2 % та дружності проростання на 3,9 %.</p> O. Shevchuk S. Polyvanyi O. Khodanitska O. Tkachuk O. Matviichuk Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 55 61 10.33989/2021.7.2.261547 ВПЛИВ РЕТАРДАНТІВ НА МОРФОГЕНЕЗ ТА АНАТОМІЧНУ БУДОВУ ЛИСТКОВОГО АПАРАТУ РОСЛИН ГІРЧИЦІ БІЛОЇ http://bioeco.pnpu.edu.ua/article/view/261549 <p>Вивчали вплив антигіберелінових препаратів на морфогенез, та анатомічну будову листкового апарату. Встановлено, що обробка рослин гірчиці білої хлормекватхлоридом та фолікуром призводила до зменшення лінійних розмірів, потовщення стебла, збільшення кількості та площі листків.<br>Вивчено вплив ріст гальмуючих препаратів на мезоструктуру листків рослин гірчиці білої (Sinapis alba L.). Застосування препаратів на насадженнях гірчиці у фазу бутонізації зумовило оптимізацію анатомічної будови листків, відбувалося потовщення асиміляційної паренхіми внаслідок розростання її клітин. За дії препаратів зростав об’єм клітин стовпчастої паренхіми у варіанті із застосуванням хлормекватхлориду становить – *2489,86±120,66 мкм3, фолікуру – 2295,36±116,25 мкм3, проти контролю, де об’єм – 2038±101,92 мкм3. Одночасно збільшуються лінійні розміри клітин губчастої паренхіми в дослідних варіантах. Більш виражений ефект спостерігали за дії хлормекватхлориду.<br>Вивчення дії синтетичних регуляторів росту рослин на продиховий апарат листків гірчиці білої свідчать що у оброблених рослин збільшувалася кількість та площа продихів. Кількість продихів у варіанті із використанням хлормекватхлориду становить – *377,79±10,78, фолікуру *370,88±12,24 в порівнянні з контролем 341,49±12,23мкм3.</p> S. Polyvanyi A. Polivana O. Shevchuk O. Tkahuk O. Khodanitska Авторське право (c) 2022 2022-07-14 2022-07-14 7 2 62 67 10.33989/2021.7.2.261549